Я прийшла знову до хати,
не моя вже хата...
Розлетілися по світу
її пташенята...
Будували свої долі,-
на життєвім полі...
Привели ось стежки знову
до рідного дому...
Тут все рідне і цікаве,-
і було,і буде...
Гріє сонечко ласкаве
й холод не остуде...
Живуть в хаті інші люди,-
сумні, чи веселі,
в білім світі,скрізь і всюди,-
не такі оселі...
Є великі,є й маленькі,
і багаті, й бідні...
Та лиш тут стежки рідненькі,
й навіть стіни рідні...
Тут незвичний цвіт калини,=
душі й серцю любі...
І світлини для родини
повік незабутні...
Постарілий садок пахне
духом незабутнім...
Та і він уже не здатний
повернуть минуле...
Та я присмак того часу
знову відчуваю.
І душею,й серцем разом
я відпочиваю...
Є у світі хат багато,
і квартир,й палаців...
Та відчути можна свято
лиш в батьківській хаті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760065
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.11.2017
автор: геометрія