Впало ябко в засніжені трави:
Ніби в парі, а ніби саме,
Увірвалось у подих отави,
Румяненьке- солодке й сумне.
Ще вдихало осінні тумани,
Солодило пробуджений день,
Тільки снігом ятрилися рани,
Вигравав собі холод пісень.
А ти дихай!- Нашіптують трави,
Ну радій!- Хай останній твій день,
Це зима впорядковує справи,
Бачиш он, як насупився пень.
Теж пручається холоду злому-
Не пора ще твоя- не пора,
Де відлуння сонливого грому,
Змінить стогоном, снігу гора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760037
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.11.2017
автор: Леся Утриско