Прониклись співчуттям самотні ліхтарі.
У натовпі шепочуть: "не в мережі".
Довкола тиха ніч, дограли скрипалі,
А докір і печаль розмиють межі.
І телефонний дріт, обірваний навік,
Лиш зайвий доказ марного старання.
Ці знаки у думках уже не перший рік
Зітруться в пил від довгого мовчання.
Ніхто і не чекав. Раптовий був порив
Розбити, розтрощити стіни й скелі.
Та хтось удалині останню докурив,
Й навічно зачинив сталеві двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760021
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2017
автор: Марія Попова