***
В житті ти був іскрою в небі,
А я лиш іскрою в твоїх очах,
Не знаю може це мені наснилось,
Хоча ми бачились всього лиш раз.
І твої карі очі так горіли
Зринали блисками комет,
Янтарями в моїй душі осіли,
Що сховатись від них
Просто не було меж.
Безсоромне серце так кипіло,
Хоча здавалось байдужим .
До тебе в той час,
Але повір воно таки любило,
Хоча любов його була не зовсім та,
Воно не гралось із брехнею,
Не марило і не кляло,
А тільки правду говорило,
І правдою жило ,
Твої ж вуста завжди мовчали,
Не привітними були,
Вони завжди чогось чекали
І ревно вірили у сни.
Я не прийму тебе ніколи,
І ти ніколи не побачиш усміх мій!
В цьому дивному унісоні ,
Один залишиться живий!.
Оманлива доля не раз тебе зігріє,
І ти не раз зігрієш когось сам.
Ти був для мене облудником для страти,
Низькою ланкою життя,
Та попри все мені так хотілось
В тебе щось забрати
І п'яніти тобою щомить і щодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2017
автор: Антилопа