Кожному Бог свій дар дає.
До чого Господь покликав тебе, мене,
Знаєш?
Намір який ти, друже, маєш?
Наміряти життя.
Чим мірятимемо?
А! Силою любові,
Ну і сильний ти у слові,
У своїм слові - ти немов у броні,
І гострий маєш меч, а чи то спис,
Та ти ще й не простяцький гуморист.
Інколи і я свою любов у гумор виливаю,
І ним я душу наповняю.
Час іде, любов росте, зростає,
Свої вимоги виставляє.
Тоді я мушу їй сказати-
Стій! Хоч ти життя мого рушій,
Але напрямок руху я обираю.
Ой куди ж це я поспішаю?
Біжу, лечу, співаю,
Життя весняне відчуваю.
Хоч до весни іще далеко,
Але вірю прилетить лелека,
Наша українська лелека,
Що принесе добру новину здалека.
Ах, скільки багато там наших лелек,
Що наповнюють життєвий свій глек,
Але щастя і радість ваші тут,
На рідній землі,
І ми нездоланні, бо ми не одні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2017
автор: яся