Все що завжди залишиться –
пам'ять одна,
Клаптик весни що зберігся,
не маючи влади.
Так, леле, знаю,
цей світ надто
грубий для нас,
Кольором сходить укотре
в душі в листопаді.
Небо вологе
і ось скоро
хлюпне вода,
Змиють дощі всі ті болі
достоту собачі.
Сонце як зернятко,
хмари, немовби орда,
Жаль, ти далеко,
і цю пустоту не побачиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2017
автор: Олеся Шевчук