**********
Потоне сонце в мороку видінь,
Глибока тиша крила розгортає -
Майне над садом півпрозора тінь:
О, я літаю, вільно так літаю...
Політ легкий - неначе наяву:
Прозорий вітер, небо і простори...
А стрепенуся, в дивосвіт зирну -
Заграють в небі стоголосі зорі...
О, я живу в ту неповторну мить,
Дихання літа в груди набираю,
Купаюсь в вітру струменях тугих
І думкою, і мрією літаю.
Земних турбот щоденні тягарі -
На мить, на день - нехай мене облишать.
Душа-пушинка рветься від землі,
Колише тиша, нереальна тиша...
І раптом - ти: за руку різко - смик!
- Чи ти заснула? я ж тебе гукаю.
Борщ закипів. Мій телефон десь зник...
Аеродром. Я більше не літаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.11.2017
автор: Світла (Імашева Світлана)