Тчу мовне полотно з думок і слів.
Викроюю рядки, в одне зшиваю.
І пахне мені хліб і цвіт полів
Із рідного прабатьківського краю.
І входить в тіло, наче дим у даль,
Козацька сила і упівська мужність,
Міцніє дух, як із плавильні сталь,
І серце гупа, наче молот в кузні.
Вливаттму в полотна сльози й сміх,
Допоки сонцем дихатимуть груди,
Допоки надих не засипле сніг.
Чи труд не марний, скажуть згодом люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)