Скрипко, не плач, не тривож мою зранену душу...
Вітре осінній, не треба збивать мене з ніг...
Паморозь рання, не морозь моє серце- я прошу...
Осене пізня, що так рано прийшла на поріг?
Дрібний дощ моросить, небо чорними хмарами вкрилося.
І тумани густі огорнули усе,дні забрали ясні.
І слова твої гострі, як лезо, в саме серце вчепилися.
Відтепер я не знаю, як бути мені.
А дощ все моросить, лютий вітер все виє...
І дерева вже голі, бурштинове листя лежить на землі.
І зелену траву уже паморозь криє.
І холодна зима прокрадається в душу мені...
Листопад 2017року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2017
автор: Zoja