Дощ тупоче парасольками уперто
Закличним вогником блимає таксі
Смакує осінь солодке «Амаретто»
Шепоче вітру за презент: «Мерсі»
А десь розлука влаштовує прем’єру
Без сліз, істерик, зайвих нарікань
Для знищення надсилає в атмосферу
Список невтілених бажань
ВІН дивиться на неї, вже чужу
Серце в грудях сполохано тріпоче
Краса розвіялась кохання міражу
А ворона з суму радісно регоче
ВІН у пам’ять змальовує похапцем
Її образ, кожну родимку й рису
Туди часу не вдертися половцем
Йому зась до спогадів мису
ВІН обійме її міцно востаннє
Торкнеться ніжно вустами щоки
Жалібно скривиться небо прадавнє
Йому прощання завжди невтямки
© Леся Приліпко-Руснак, 09.11.2017
https://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/
https://www.facebook.com/groups/1188223024640790/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2017
автор: Леся Приліпко-Руснак