Безкраї очі манять погляд
Торкають ніжністю душі
І просять стати на дороги
Якими ходиш, ніжна, ти
Цілують кольором тепла
Без спину проникають в серце
Ми мов два контури, де я
Твій вже забутий Джерсі
Ти чаша, сповнена любові
Та не кохання, прикро так
Ти була спробувала крові
Припала кров моя на смак
Мені тебе не вистачає
Я був щасливий у тих днях
Що називав був своїм Раєм
У рідних тонучи очах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2017
автор: Володимир Ромен