Я з неба зняв світанку стрічку,
Поклав до ночі у ліхтар,
Пило ранкове сонце річку
Та в очерет пускало пар.
Ходили зголоднілі коні,
Губами шарпали траву,
Хилились верби у поклоні
І бігав вітер по ставу.
Давай-но, вітре, давній друже,
Складем історії нові,
Нехай почують небайдужі
Що ми ще є, що ми живі.
Хай знають, ми є недаремно,
Хай душ своїх потішать жар,
А згине день і стане темно,
Тоді я увімкну ліхтар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759388
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2017
автор: rutzt