Думи мої думи, тяжко мені з нами
Що шукаєш думо?
Правду? Там де пани
Посідали в крісла,
та гендлюють честю,
Думо моя, думо
Не шукай не буде,
Там де править панство,
Правдоньку забули.
Там все більше гроші,
Злато та дукати.
Там все більше вереск,
Що нема що взяти.
Що збідніли люди,
Та не тягнуть жили.
Думи, мої думи,
Як же ви ще жили.
Жили серед болю,
Від гріхів молились.
Думи мої, думи,
Як же помилились.
На крові побитих,
Честних та при силі
Виросли паночки,
Та лихе свавілля.
(Первая строчка Т.Г.Шевченко, а дальше моя отсебятина)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759331
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.11.2017
автор: Dema