Впасти не хочу – встати не дадуть,
То ж маю йти через нежиті роки.
Мій путь один, обраний мною путь,
Допоки я живу і мислю поки…
О, Боже, Боже, скільки в нас біди -
Насилля, глум з народу і безслав’я…
Козацькі загубилися сліди,
Вже почали ділити православ’я.
А Русь хрестили ж в Київській Русі,
Московії тоді навіть не знали.
Не пам’ятають навіть бабусі,
Як віру московіти відібрали.
Якийсь Кирило – вишкрабок монгол,
Знов зазіхає на святе країни.
Я злий, на нього, чи інакше - «зол»
І сподіваюсь на новітні зміни.
Тримаймось купи, любий мій, народе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759326
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.11.2017
автор: Віталій Назарук