Мало... Тебе все мало.
Пити і не напитись.
Те, що в мені дрімало,
Прагнуло пробудитись
Дотиком полум'яним,
Поглядом чародія,
Подихом ніжно-пряним,
Шепотом звабним змія...
Я ж тебе, сонце, стріла
Не у лісах дрімучих.
Серце в ту мить зігріла
Посмішка вуст жагучих.
Звідки ми' було знати,
Що полюблю мольфара?
Суміш цикути й м'яти -
Це і спасіння, й кара.
Я ж була наче квітка, -
Тихо росла у полі.
Тільки просила зрідка
Щось неземного в долі.
Ти ж окропив пелюстки
Слів чарівних росою.
Вирвалась я із пустки,
Й стала тобі лозою.
В'юся... Довкола в'юся,
Ніби твоя, та дика.
Вірю. Люблю.Молюся.
Поруч. Завжди. Столика.
Часом стають мов рідні
Різних світів блукальці,
Коли під відблиск срібний
Схрестяться ніжно пальці...
14.08.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2017
автор: Богданочка