Не я від раю тут ключі шукаю,
Чужі й рідненькі... вибачте раба.
Не я у долі стежку обираю,
Мене обрала... доленька скупа.
Нема злагод між світлом і пітьмою,
Чесноти різні, погляди й маршрут.
Живе одна повагою... любов'ю,
А інша креше в потойбіччі трут.
Щоби вогонь не вкрали пройдисвіти,
Щоб не ставали в ряд нові хрести.
Слабим служу щоб словом обігріти,
Щоб свічку бідним в сутінках нести.
Чомусь у Бога та була потреба,
Коли була вторована тропа.
Подав на землю цяточкою з неба,
Із злом боротись, то моя судьба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2017
автор: Миколай Волиняк