Ти знаєш, ця кава немов
ритуальна,
У ній щось магічне і щось
нереальне.
Сполохує погляд,
Лякає думками,
Зігріється спогад -
Застигне між нами.
Ти знаєш, ця кава обітниця
давня,
Накриє турботами серденько
зрання.
І як не палало бажання, звідчаю
Забудьмо про каву, корисніше,
чаю?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2017
автор: Анастасія Кравець