Осінню троянду в моєму саду
колише самотній вітер.
Він тішить її , він бавить її .
Не може лишень зігріти .
Багряні пелюстки краями вже в 'януть.
По - ранках обпалив їх з морозом туман.
Та мріє троянда на сонце ще глянуть .
І вірить в життя , відкидає обман .
Вже лист останній облетів .
А дощ заграв сумний мотив .
Він так зігріть її хотів ...
Як обійняв - так і зломив !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2017
автор: БЕЗ