Казав козак дівчиноньці
мало нещодня:
-Ой ти, моя рибчинонько,
доленько моя...
Ходи, люба-любесенька,- А дівчина радесенька
у садочок мій. косу розплела,
Пригорнися до серденька до козака близесенько
я навіки твій! вона підійшла...
Тулилися,кохалися,
вже й місяць зійшов...
А на ранок розійшлися,-
в бій козак пішов.
Зажурилась дівчинонька, Обіцяв же козаченько,
козака нема. скінчиться війна...
Заболіла голівонька, Повернеться ранесенько
а в душі зима... до її крила.
А війна та затягнулась
на довгі роки...
Та дівчина не здалася
і ждала таки...
Повернувся козаченько Так буває у цім світі,
на п"яту весну. де є козаки...
Відгуляли весіллячко, Виростають диво-діти,
створили сім"ю. як і їх батьки!
Рідну землю захищати
готові вони,
Щоб любити й працювати,
й жити без війни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2017
автор: геометрія