Думки химерами плетуться –
Стіжок в минуле, у майбутнє крок…
Реальне із надуманим зіллються,
І мрії долетять аж до зірок…
А потім те омріяне дозріє,
У серці поселившись назавжди.
І стане ціллю колись просто мрія,
Й тепер без неї, як у спеку без води.
Надумане, чи вистраждане, може,
Бентежить кров і душу бередить,
І серце мучить і тривожить,
І змоги не дає спокійно жить.
Така жіноча суть, що світ малює
З мазків уявних і надуманих штрихів.
Неначе в снах упевнено мандрує
До недосяжних дальніх берегів.
І труднощі, проблеми, перешкоди
Сприймаються, як горе чи біда.
Це все тому, що ось така природа:
Жіноча мрія й світ – не співпада…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758766
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2017
автор: ЮНата