Я намисто нижу із яскравих і сірих перлинок,
Їх збираю на нитці у довгий строкатий разок.
Радість є, і надії, і безліч пролитих сльозинок,
І почутих з дитинства чарівних, і добрих казок.
Я намисто нижу днів прожитих яскраві коралі,
Та від смутку і сірості в них не подітись нікуди.
Підкидало життя мені болі й невимовні жалі,
А зневіра, і відчай камінням давила на груди.
Нанижу у намисто нездійснені мрії далекі,
Заплету туди стрічку із сонячних згадок своїх,
Дощ весняний, лелек, що додому вернулися клекіт,
Барви літа, і осені, й перший незайманий сніг.
Нанижу із простих і знайомих всім літер намисто,
У рядочки сплету їх, зв`яжу у звичайні слова.
Про сьогодні і завтра, а ще про далеке дитинство.
Заплету у вірші чим душа і болить, і співа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2017
автор: Наталка Долинська