Чорна хмара розгортає
горе за моїм вікном.
Що це, боже? Прірва тая
поглинає город. Хто
розбудив безмежне лихо
та пустив його на світ?
Чи то є бездольним втіха?
чи то буде заповіт
у загубленого сонця -
хоч би кволий промінець
притуливсь в моїй сторонці.
крізь розгублених сердець.
Та й по ньому б вийшов божий
люд — мов в простір серед хмар.
Я дивлюсь в безодню — може,
знайдеться надія там....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=75872
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2008
автор: Алина Остафийчук