Запаморочилось, в очах потемніло?
Не від погоди – осінь то п’янить.
Вона несе любов до нас на крилах…
Не треба скаржитись на свій радікуліт –
Сідайте в крісло десь під стару грушу,
«Метелики» подалі хай летять.
Та тільки попередити я мушу –
Якщо вони у очах мерехтять,
Прикрийте очі, посміхніться тихо
Та відпустіть думки в широкий світ.
Піднявся тиск? То не найбільше лихо –
(І ще не час складати заповіт...)
І це мені, звичайно, до вподоби!
А інше – просто слабкість, десь на мить.
Нехай у нас поскрипують суглоби –
Душа ще на побачення біжить.
Замріяна,закохана, весела,
І в ній бринять чистесенькі джерела…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758552
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 03.11.2017
автор: Наталі Рибальська