Жива в моїй душі така надія:
Позбавитись всіляких протиріч.
Шкода, що не навчилася, не вмію
Сумнівне виливати в темну ніч.
Щоб зранку прокидатися - новою.
Щоб впевненим відчувся кожен крок.
Хоч дружній ранок з мутною імлою,
Але - мудрець, Не злий його пророк...
Чому ж оте осяяння приходить
Так рідко?.. Все життя - на терезах.
... Складна людини внутрішня природа,
Частіше шлях до мрій вбиває страх.
А хочеться відкинути сумнівність
Й довіритися мріям... "Гей, агов!.." -
Зовуть мене відлунням... Тільки відстань
Не меншає... Пробач мене, Любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758483
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2017
автор: Елена Марс