Вже пізня осінь…

[color="#d18b08"][b][i]Вже  пізня  осінь…
Ридають  стомлено  дощі,
Короткі  дні  минають  довго  й  тоскно
І  небо  сіре
Схилилось  низько  у  імлі,
Неначе  впасти  хоче
На  землю  зовсім…
Так  сумно-тяжко  на  душі,
Думки  застигли,  мов  залиті  воском…
Не  знають  міри,
Розперезалися  в  гіллі
Вітри,  і  дмуть  щоночі…  

Дерева  босі,
І  весь  туман  в  калюжі  стік…
А  серце  проситься  увись,  нагору,
Де  сонце  жиє,
Й  гріє,  й  світить  так  завзято,
Аж  ген  до  небокраю!
На  марно  осінь
В  істерику  впадає…Вік  -
Її  короткий.  І  вже,  мабуть,  скоро
Все  білим  вкриє
Простирадлом  сніг  лапатий…
Давно  його  чекаю…[i][/color][/b][/i][/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758142
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2017
автор: AKM