Думка
Земле моя свята, велика Галичина,
Ти народила пророка Андрея,
Ти народила Франка.
Пошли свій привіт сивочолому Києву,
Закарпатській землі.
Ми, українці, у побуті різні усі.
Кажуть, що Київ то - серце, а Львів то - душа
Правда і та, і та
І все-таки Україна почалась з "Енеїди",
Мови Шевченка, Котляревського, вареників Солохи,
Співу Наталки Полтавки...
І хоч як вороги нам вставляють палки
Ми співаємо і завжди виживаємо,
Бо в мові і співі наша душа,
Та розуму не маємо, бо слухаємо лжепророків,
А своїх вбиваємо.
Чи чула історія про гея запорізького козака?
Його енергію забирали війни, турецькі галери,
А красуні бранки-українки плакали в гаремах.
Содом і Гомора відома з віків
Не треба її узаконювати і прославляти,
Андрій Первозванний не того Русь вчив,
Щоб розпусту культивувати.
Не для того ми будуємо церкви,
Не для того дзвонять наші дзвони,
А завжди просимо помилування за гріхи
І підносимо руки до Бога.
Час такий... диявол вдягає різні маски
І чекає кого пожерти,
І немає такого на світі,
Щоб не зазнав земної смерті.
Ніхто нікуди не дінеться
І нічого з собою не візьме
Як голий народився, голий і помре.
Це пізнав і Македенський, і Гітлер, і Сталін
Це пізнали всі тирани
І кат Путін пізнає.
В.Шипова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758034
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 31.10.2017
автор: Vira.ua