осіннє листя за моїм вікном.–
осіннє листя, золоте й багряне.
я сумую, сумую за тим дорогоцінним сном,
де осінь – ось така – ніколи не настане.
ось твої губи, вкриті сонячним пилком;
ми в сяйві вдвох посеред сонячного світу.
цілуєш, як сонце, і сонце у тебе над чолом
щасливо усміхається. так цілує літо.
так цілує воно, коханий, золотом твою руку –
рідну, що за неї колись трималася.
ти пішов, і тепер я все падаю, мов той листок,
так приречено й тихо,
ніби йду на довічну муку.
і все моє життя вмістилось в тому дні,
а дні мої всі, як життя. скоро знову
заспіває зима ту саму колискову,
пісню смерти – й потому буде снитись мені,
мій безцінний, той самий сон: пречисті
золоті, золоті поцілунки на листі
за твором: Les Feuilles mortes, Jacques Prévert
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2017
автор: Crystal view