де ж потерпілі? всі скам'яніли,
не врятувався ніхто;
ніхто не знайшов свого щастя –
так і покам'яніли самі.
так фантазую, бо ходжу цим містом
сп'янілий від фантазій: чи стати фінансистом,
чи народним – чи вільним,
чи хто зна яким артистом,
чи політиком.
що ж, я виношу вам мою громадянську позицію:
в цьому нев йорку, в цьому, агов, мільйонері
й люди такі, як він сам:
непарні, з жалюгідно допитливими очима,
а я не шукаю кохання. я блуджу тут,
бо заблудився,
я блукаю тут, бо заблукав.
в цьому голому навіки місті,
де аж 10000000 життєвих історій,
я не маю жалюгідного розгубленого вигляду,
я не шукаю за розумінням чи співчуттям.
вулич-нічні вампіри, парочки, парки –
скільки тут парків? – стільки тут і подій
блискавичного закохування. то там,
то там, то он там
я бачу спалахи сліпучого кохання.
чи то лиш фантазми? старі леді з юнаками,
юнки зі старими джентельменами.
вони могли б і помінятися, здається –
ну, то таке привиділось дурне.
здається, я маю проблему, мене трошки нудить –
так само сказала б он та гарна дівка –
та я дам тому ради, бо незабаром сесія.
кажуть: ми тут живемо в божевільному темпі.
правильно кажуть, бо то перегони з дияволом.
так мені уявляється, так воно й є насправді.
жаль і смуток кругом – то розлито численні вогні,
мов калюжі, і там чи монетки, чи люди на дні,
чи то їхні розбиті скам'янілі серця
і надії на блискучу стрімку кар'єру.
незчисленні загублені люди
тиняються тут, мов зоопарком,
все шукаючи пари собі
в цім розпарованім безнадійно місті.
люди мають самотній вигляд,
люди мають самотній погляд.
кажуть, це місто – місто широких світоглядів
і розмаїто-яскравих поглядів на життя.
тут, без сумніву, 10000000 життєвих сумних історій,
тут люди 10000000 категорій.
лиш уявлю, що все то – у мене в голові,
і знов мені нудно. імовірно, що їй, вже під зав'язку хворій,
завтра буде ще гірше, а позавтра – то знають
лиш сутінки, та настрої, та всілякі думи:
чи мої, чи суспільні, і якісь вони всі нульові.
це місто мільйонер і місто мільйонерів.
чимось воно скидається на далекий, далекий харків.
так, я згадав: ви могли б позмагатися
кількістю чи паркінгів, чи парків –
та вже нехай. але де більше смутку й нудьги –
не скажуть вам ні демони, ні люди, ні боги.
я не знаю, чому називаю це місто голим.
цей щасливий нев йорк цілий місяць мені не дає
заспокоєння. досі, досі не під моїм контролем.
я не шукаю кохання, отже я заблукав.
йой, нев йорку, ти жорстоке містечко!
коли вже будеш моє?
за твором: naked sity, kiss
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2017
автор: Crystal view