Рідниться невгамовна осінь з нами,
Нехай на свій, такий незвичний лад —
Громи осінні , мов гучні тамтами,
Стрічають поруділий листопад.
Протяжний дощ, задумливий і чистий,—
Мов стук колісний над пожовклим тлом,
Мінливий, наче календарні числа,—
Тріпоче жовтим листям за вікном.
Ті краплі, обціловані вітрами,-
Провісники майбутньої зими.
І плаче дощ надривно, до нестями —
Він зв’язковий між небом і людьми.
© Володимир Присяжнюк
21.09.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757977
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Володимир Присяжнюк