ЗійдЕ й це листя в землю вслід снігів,
і цьогорічні луни відгомонять,
а я все засинатиму в долонях
твоїх бо Ти цього колись схотів.
Ти так бажав, як небо - ту зорю,
що заарканило їй світло в нетрі
із ніжності й наруги петлі...
І я, як та зоря колись згорю.
А Ти повстанеш в новині жадань,
як небо повстає із кожним сонцем
в сум"ятті: справді я була чи сон це,-
без докорів, що все ж не пригадав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2017
автор: Маріанна Вдовиковська