Лише собака буде поряд,
Коли весь про́ти тебе світ.
Пес не відве́рне щирий погляд,
Бо ви ж "із різних з ним орбіт".
І тільки він повірить знову.
Дасть тобі вкотре сотий шанс,
Хоч ти його покинув в холод
Десь на забутих пустирях.
Ти бив його, пинав ногами...
Та він забув вже. Не біда...
Та тільки пес прибіг й зубами
Підняв тебе з са́мого дна.
І ось сидиш ти, мов забувшись.
В людей шукаєш співчуття.
А він в ногах лежить, згорнувшись,
Готовий в мить віддать життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757908
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.10.2017
автор: Марія Попова