До наших ша́нців ворог не підійде,
ми сектор фронту бачим крізь приціл.
До того часу, як на сході сонце зійде,
в нас бойове завдання і ворожа ціль.
Артилерійські залпи гавкають далеко,
вогонь гарматний палить горизонт.
Вже чути свист – триматися нелегко,
це нульова позиція, ми на війні, це фронт.
Мій кулемет гарячий від роботи,
влучають кулі у ворожий терикон.
Пробитись ДРГ планує, мабуть, всоте
та найманцям не перейти наш Рубікон.
Бій уночі ми витримали з честю
і, Богу дякуєм, двохсотих не було.
Боєприпаси в ша́нці треба ще піднести
перш, ніж у сні забути про ОРДЛО.
Ми вдень у снайпера ворожого на мушці,
над териконом майорить російський триколор.
Поранених бійців забрали на “вертушці”,
а я дбайливо кулеметний змащую затвор.
Наказ про наступ кожний день чекаєм,
прийде наш час – ми вийдем на кордон.
Ми від орди російської Європу захищаєм,
це нульова позиція: “По ворогу – вогонь!”
3.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757894
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 30.10.2017
автор: Пасічник Анатолій