Осінній сад

Осінній  сад.

Знову  осінь  прийшла  в  мій  сад,
літнім  сонцем  розбещена,  зморена.
І  чудується  "  дядько"  -  старий  виноград:
-  Яблуньки́  -  "  молодці"-  мов  дівки́  нафарбовані.
Пишається  повновида  груша  -  соком  налилася.
А  "  венгерка"  посиніла  душка  -  з  заздрощів  звелася.

Різнобарв'ям  осінь  землю  чорну  вкрила.
Золоті  світанки  світять  у  віконця.
Скрізь  та  й  всюди  розгубила
срібні  павутинки  золотого  сонця.

Розревілась  раптом,
жалі  розпустила.
Котить  сльози  градом.
Осінь  -  депресивна.

Злоститься,  лютує...
Саван  сірий  вділа.
Вітрами  задула-  
листя  й  облетіло.

Зажурився  мій  садочок  -
барви  свої  втратив.
Яблуньки  -  "  юні  дівочки́"  -
ніби  йдуть  на  страту.

Не  сміються,  не  шепочуть,
зіщулились  бідолашки.
Гілочками  лиш  тріпочуть,
просять  в  неба  ласки.

День  осінній,  облиш  ту  негоду!
Не  сумуй,  не  лютуй,  не  ридай.
Ляж  тихенько  під  біленьку  ковдру.
Сни  зимові  собі  споглядай.
                               
                                                                                           А.Г.    2016р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757777
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.10.2017
автор: Анитка Галицька