Чорніють дерев обвуглені остови
у полум’ї листя. Дощу б, води.
Тікаєш, мов злодій, з мойого острова,
Не знаючи сам куди.
Тікаєш, Енею. Відома фабула.
Мені пломеніти набридло в ній.
Гойдають вітри перестигле яблуко
залишених марних мрій.
Є затишок хатній. Є чай і музика.
Є осінь, за вікнами падолист
(не ноти – краплини обірваних ґудзиків
Розгублено ронить Лист).
Це, певно, початок нового епосу.
Без Трої ущент зруйнованих стін.
На острові осені палімпсестами
карбуються ночі-дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757761
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2017
автор: ptaha