Наснивсь чудернацький був раз менi сон,
Розкудланий Вiтер, в руках саксафон,
I музика диво звучить у парку,
Кружля панi Осiнь в чарвнiм танку,
Сидить зачарована дiйством ворона,
На нiй iз кленового листя корона,
Сидять горобцiв цвiркунiв цiла рота,
Облiпленi парковi ними ворота,
А Осiнь танцює, на них не зважає,
Пiд музику Вiтру у вальсi кружляє!
В останнiм танку... Cкоро час вiдлiтати.
Натхнено грав Biтер, зробити їй свято
Хотiв бо закоханий в неї давно.
Та взявсь десь лелека, її на крило
Швиденько вхопив i метнувся у вись!
Розкудланий Вiтер на липу схиливсь
Заплаколо небо холодним дощем.
I в мене в душi теж тривога i щем.
А що схвилювало я не зрозумiла...
Мабуть Осiнь теж вiдпускать не хотiла.
Вже звикла, якОсь, порiднилася з нею,
Так шкода прощатися наче з рiднею...
Любила не дуже ще вчора її,
А нинi так сумно за нею менi...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2017
автор: Наталка Долинська