КОД ЩАСТЯ…

Обра́зи  відпускаю  вдаль,  
У  міжсвітів  безмірне  коло.
О  не  вертайте  мого  болю
У  сховки  зранених  проваль
Ілюзії  чи  божевілля…
Бо  я  ще  день  –  не  надвечір'я,
Розкрилля!
 
Бо  я  ще  бранка  зелен-літа,  
Ще  образу  його  тавро.
В  мені  Адамове  ребро
І  карма  роду  заповітна,
Що  іменована  любов'ю…
Я  п'ю  її  з  небес  живою
З  тобою.

Зі  жмутком  сонця  у  волоссі  
Несу  в  щоденнім  суголоссі
Крізь  час,  крізь  будні,  крізь  роки́,
Щоб  хтось  торкнувся  невтямки́  
Її    змарнілим  спраглим  серцем,  
Щоб  виростив  нові  зеренця  
Тої  любові…

Боже  мій!
У  ній  затято  код  віків,
Свобода  вічного  натхнення,
Хрещатого  шляху  проще́ння,
Едем  зруйнованих  гріхів...

Іду  в  незвідані  світи  -  
Цей  світ  змілів  -  мені  ж  рости…
Прости...                                                              

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2017
автор: Олена Жежук