Пасе вже осінь мокрі вранішні тумани,
Украла дня частину немалу,
Ключі останні в небесах намалювала,
Добавила роботи ще селу.
Така вона – в кількох іпостасях є осінь –
Цариця й трудівниця водночас:
То золотом засипле землю не назовсім,
То працювати заставляє усіх нас.
Та осінь ще й багата, щедра господиня:
Дарує фрукти, овочі, вино,
Шанує землю й трударя на ній – людину,
Пригостить щукою, карасиком, лином,
А іноді пухким, ще теплим короваєм
Із свіжої , й як білий сніг, муки.
Для пирогів калина в лузі достигає,
Яку й пташки в мороз смакують залюбки.
Такою осінь кожен рік у нас буває
Й земля така багата – тільки в нас:
Весною зеленню і квітом все буяє,
Не менш чарівно-дивним є й осінній час!
18.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2017
автор: Ганна Верес