Розмова з Богом

Нічка  спить  у  обіймах  любові,

Висипавши  зорі  з  рукава,

Я  ж  веду  свою  розмову  з  Богом,

Добираю  змучені  слова:

«Чом  же  ти,  Великий,  мудрий,  вічний,

Не  зупиниш  війни  на  землі?

Матері  заглянь  у  її  вічі,

Коли  плаче  свічка  на  столі.

Лиш  тоді  ти,  Отче,  зрозумієш,

Що  то  є  матусина  любов».

Слуха  ніч  і  вись  її  темніє…

Упились  журбою  небо  й  Бог…
27.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757366
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2017
автор: Ганна Верес