[i]Тріщать від натовпу підмостки.
На сцені Стосунків Людських
Маски розігрують бал - маскарад
Не В Новий Рік, не в Хелловін,
На на капуснику якомусь...
А просто так вже повелося,
Не тільки це мені здалося,
Так легше навіть вижити...
Які ж бо ролі професійні :
Байдужі, злі, усміхнені,
Під грифом " надто секретно " -
Буває боляче і не естетно.
У хороводі днів, як вистав,
Зіграють нові цікаві сюжети,
Про що напишуть свіжі газети.
І смикаються чиїсь нитки,
І душі - тонкі волосинки
Порвуться мов у фільмі...
Заспокойся біль мій.
Бо я одна із них,
Звичайна маска - грим,
І тільки в мріях пілігрим.
А личко прагне щирості,
Посмішки дитинної.
Щоби очей не затухала ватра,
Щоб німбом сіяла із кожного правда...
Та все життя лишень театр
І ми - актори в ньому...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757362
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2017
автор: Мандрівник