Чому ж правду, дорогенькі,
Так «пани» не люблять –
Брешуть нам нахабно в очі,
І народ наш гублять?
Обкрадають українців
З вигуками – «Слава..!»,
Бо для клятих можновладців
Ми – не є Держава.
– Стерпить люд усі страждання, –
Кажуть про нас всюди.
– Голод, зраду та знущання, –
Ось такі ми, люди...
Не живе, і ще не вмерла
Наша Батьківщина.
Де ж, скажи мені, та Слава,
Славна Україна?
Рідним дітям – не потрібна
Ні земля, ні мати.
Гірко плаче, як дівчина,
Ненька біля хати.
Плачуть люди над бідою…
Що ж ми наробили?
Доборолися до краю,
І Майдан зганьбили.
Тут не плакати потрібно,
А катів знімати!
Незалежність, Україно,
Треба здобувати!
© Олександр Кобиляков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757351
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 27.10.2017
автор: Олександр Кобиляков