* * *
Спасу Христу присвячую
Осінь змела — як листя —
людей з пляжів...
відправлених до буколіки...
а дивляться на цю відсутність кражі
срібні повіки
І Той, Хто починав погоди,
не дивиться що Його зцінять —
а набиває між доми-колоди
жахи й прозріння
жах і прозріння
скрізь
як за шию холодочки
крізь
обнажіння з голосами...
мов з вершини точки
з одної точки —
скрізь
те саме
«так коли пишеш — чую вічне,
а коли ні ... — тебе побила б!»
моя жона не буколічність
вона земна
жона правдива
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757058
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович