Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755557
Великий завойовник -
про Македонського слова,
щоб вчасно зупинитись -
потрібна голова,
або не зупинятись,
коли вже є кінець,
і є вже небезпека,
що враз ухопить грець.
А де слід зупинитись,
до чого ці слова?
Якщо без цілі битись -
програєш враз сповна.
“Чому слід битися йому?” -
у Арістотеля питав.
“Хто заважає – ворог” -
так Арістотелю казав.
Нагадав Філіп II батько
про тридцять міст нащадкам,
міст грецьких підкорилося,
що нікому не снилося.
“А що залишиться мені -
слід здобувати у борні,”
греків, що бились перед цим,
швидко розборонив.
"Брататись грекам слід,
щоб разом іти на схід,"
“Єдність для нас - це сила,
а розбрат – то могила!”
Може не зовсім так
там Олександр казав,
але перський посол
лихо передчував.
Армія росла, навчалася,
зброя в неї була,
царем він Македонії вже став,
перський посол питав:
“Куди готуєш армію свою?”
“Я на маневри іду!”
Це щось нагадує мені, панове,
та це я так, до слова…
Про Македонського я пам'ятаю,
не затискала у руці,
тепер усім розповідаю,
пані й панове-молодці.
Легенда є: Гордіїв вузол хто розв'язав,
Малої Азії володарем ставав.
Мечем Гордіїв вузол розрубав:
“Не словом воював,
не має значення, як в’язано,
а як розв’язано,
справи дієвіші
від балачок,”
тоді й тепер бува корисним
давній цей урок.
Македонський сорок тисяч
війська мав,
у гірських умовах
передислокував
і армію 150-тисячну
він розгромив,
а Дарія-царя
без царства залишив.
Частини інженерні мав,
мури і башти руйнував,
за 10 років – 20 тисяч кілометрів
пустель, боліт і нетрів,
без бою взяв Єгипет,
не зачепив, де житель,
за це оголосили ще жерці -
фараоном і святим.
Потім до Інду підійшов,
війську Пора кінець прийшов,
славити завойовника – це негаразд
і не зроблю цього ні раз,
та досвід вивчити той слід,
щоб вивести із бід!
Коняка був у нього - Буцефал,
корисний для військових справ,
і незамінний у бою,
наче легат, а чи трибун у строю...
Після боїв цих Буцефал
помер від виснаження, не від ран.
Мав Македонський вдачу отаку:
“Два рази не вмирать тому,
кого раз мати народила,
узяти двом смертям не сила,
бо раз козі буває смерть,
зведе одна лиш нанівець.”
Одного разу захворів,
лежати мусив, хоч не хтів.
Принесли ліків гіркоту
і випити їх слід йому,
“Благаю царю” –
каже ескулап,
“Як вип'єш ліки -
здоровішим станеш ураз.”
Скривився Олександр, але в ту мить
слуга з папірусом прибіг,
уголос Олександр читав:
“Там отрута, не приймай,
зцілителя слід шпилить до хреста” -
і підпису в листа нема…
Тремтів від страху ескулап:
чи вирветься із смерті лап?
Взяв слоїк ліків Олександр,
відразу випив і табір чекав.
Через годину – краще стало враз
так, наче все гаразд,
одужав швидко Олександр,
про шану він не забував…
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758333
23.10.2017.
Віршовано за оповіданням Тараса Франка
“Великий завойовник” із збірки
“У мандрівці століть.”
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757018
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2017
автор: Светлана Борщ