Влада грошей проковтнула Нині наші ДОЛІ

Ой  прокинься,  Україно,  
Синів  вільних  мати!
Скільки  можна  ще  у  шлеях
Дітей  сповивати?  
Тож  –  ПОВСТАНЬ,  Велика  Нене,  
Бо  ти  маєш  сили
Такі,  що  як  Божа  правда,  
Розірвуть  могили!
Душі  звільнять,  соколині.
І  вже  запанують
Сини  вільні  в  Україні.
Й  неправду  зруйнують.
***
Влада  грошей  проковтнула
Нині  наші  ДОЛІ
Син  -  розп’ятий,  а  матуся  –
Стогне  у  неволі.
Плаче  й  дивиться  як  хату  
Розривають  люди.
Чужі  люди!
бо  душею  
Та  серцем  -іуди.
За  скільки  ж  вони  продали  
Нашу  Україну?
За  скільки  ж  діжок  пропили
Волю  Соколину?  
Он  рахують…та  в  кишені
Гроші  вже  ховають!
У  офшорах,  кров  гарячу  ,  кров  Святую,  
Дужо  відмивають!
Продають,  запродають,
Мов  стару  могилу,  
Розкопують,  розривають,  
Душу  нашу  милу.
Голубоньку  сизу,  душу!
Якби  ж  вони  знали,  
Що  і  свою:
Капшуру  діряву
Навіки  запродали!
***
Ой  щоб  же  вас  та  й  недоля  била
Блискавою  в  боки!
Щоб  не  мали  сили  зробити
Бодай  малі  кроки!
Бо  ж…
Ті  садочки,  
ті  озерця,  
річечки  ,
білявії  хати
Ті,  звичайні  наші  хати,
-не  олігархів  палати…
За  що  їх  знов  руйнуєте?
За  що  отая  дитина  
Вмирає  на  Сході?
За  землю?  З  правду  гине?
Та  ви  ж  її  вже  продали,
Ногами  затоптали!
А  мати  старую  завчасно  
Та  й  в  домовину  поклали.
Та  гуляйте,  все  пропивайте!
А  мати  –  най  плаче.
-"Яка  мати,  на  чорта?
Не  чую,  не  бачу…
За  гроші  й  владу
Продамо  ,  затопчемо.  оту  стару  хату!
І  вас  -знищемо
Бо  ми  –  упирі,  бо  кров  людську  
Народжені  смоктати!!!
То  що  нам  та  Україна?-
Дітей  вільних  мати…
«А  хто  та  й  лишиться  в  живих  –
підріжемо  крила…»
Отака  то  твоя  доле,
Україно  мила?
Он  диви:
–Тобі  кайдани  несуть  
Пани-«всюди-кради»!
Будеш,  мати,  в  своїй  хаті  
Знову  замерзати.
Невже  то  –тебе  Бог  із  злиднями  
навіки  вінчають?  
Молилася,  молилися,  діти…
А  щастя  не  мають.
Може  довго  молилися?  
Та  занадто  часто  поклони  били?  
Краще  б  взяли  та  ворога
Вночі  задушили!
Та  й  рвали  його  тіло  жирне,
Та  ногами  топтали.
Добре  ж  МИ  із  з  козацтвом
Колись  погуляли…
Святослава  згадайте,
Нащадки  великі.
Та  Богдана  Згадайте.
Не  рятівні  якби  ліки…
То  не  зради  б  -  а  ради  ми  
З  вами  вже  мали.
Та  над  Світом  як  щит  
Правди  й  Волі  стояли.
(А.  Букреєва  )

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2017
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)