Ти поволі спокійно моє тіло тендітне вивчав.
Піднімався у гори в неосяжність миттєво злітав,
Мандрував у долини і занурювався в глибину
В темряви відібравши всі краплини спокійного сну.
Малював мені крила і не квапив, не підганяв.
Все робив, що просила, мужню ніжність мені дарував.
Присмак меду залишив на відкритих в жадобі губах
І дивився як ранок йде поволі в відкритих очах.
Розпорошена словом. Ти писав свої нові рядки.
Я покірно листала тої книги тендітні листки.
Фарби в тілі шукала, щоб яскравість навіки була.
Щоб назавжди зоставив лиш для мене оті два крила.
Ранок стукав в віконце, забирав щось навіки святе.
Після ночі кохання всі турботи дрібне і пусте.
Бо життєвість безмежна у коханих і ніжних руках,
А все інше розтане наче морок у світла роках.
Ти поволі спокійно моє тіло тендітне вивчав.
Піднімався у гори в неосяжність миттєво злітав,
Мандрував у долини і занурювався в глибину
В темряви відібравши всі краплини спокійного сну.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко
©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756954
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.10.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко