У світлій, затишній кімнаті
Сидить замріяний юнак.
Зітхаючи, слова крилаті
Виводить на нових листках:
«Тебе люблю я, о кохана!
Для мене ти – ясна зоря,
Ти – ідеал, моя жадана,
Твій голос – пісня солов’я…
Для тебе на найвищу гору
Я без вагання піднімусь,
Через вогонь, біду і горе
Пройти для тебе не боюсь.
Перепливу найширшу ріку,
До Місяця я долечу!
А завтра ввечері я прийду,
Якщо не трапиться дощу…»
Хай будуть люди красномовні
Та головне – не лиш слова…
Це оболонка – та, що зовні,
А справи – душу зігріва.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756834
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2017
автор: ЮНата