[color="#704f4f"][i]Людина дивна, бо часу завжди немає.
Кудись спішить, навіщо сама не знає.
Постійні справи, котрих і самій не треба,
Летить у прірву, а думає, що до неба.
І я, як усі, спішусь, а роки минають.
І всі так, як я повільно життя втрачають.
Ні, щоб побути з кимось, просто мовчати,
Треба скоріше бігти, щоб часу не витрачати.
А часу і так немає, бо завжди якась робота.
Чекаєш літа, що прийде зима, субота.
Та тільки тоді людей найдорожчих не стане.
І ти один не залижеш довіку рани.
Людина дивна, спішить, а куди не знає...
І геть не живе, а життя - минає.
21.10.17[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756779
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2017
автор: Анна Януш