Сімейне вогнище…

Осіннє  листя  впало  нам  до  ніг,
Стоять  дерева,  мерзнуть  без  одежі.
Як  добре,  що  любов  нашу  зберіг
І  клятву,  що  давав  мені  на  вежі.

У  свідках  було  небо  голубе
І  сонце  що  ласкало  нас  і  гріло.
Коханий,  як  же  я  люблю  тебе,
Кохання  в  серці  полум'ям  горіло...

Осінній  день  а  на  душі  тепло,
Твої  обійми  ніжно  зігрівають.
Вже  листопадом  листя  намело,
У  край  далекий  птахи  відлітають...

А  ми  з  тобою  двоє  у  човні...
Нас  вогнище  сімейне  зігріває.
Човен...  то  дім  збудований  мені,
Він  нас  з  доріг  далеких  зустрічає...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)