На жаль, це правда нашого життя,
Дитя і те боїться майбуття,
Страхи, насилля, все на екранах,
Сердечко молоденьке у ранах.
Що бачить, коли мороз по тілу
Сміливий, все ж ховав душу вміло,
Він хлопчик, то ж мужніше за неї,
Їй краще, сприймати орхідеї.
До чого йдемо, мо* зупинитись?
Його б, душі, добром наповнитись,
Світ жорстокий, боязкість далі жить,
Воно ж, бідненьке дивлячись дрижить.
То добре, що братик розуміє
Надія, захистити зуміє…
Лякати, навіщо? Як спинити?
ШкодА, що так приходиться жити.
Хто відповість за зболені серця?
Укотре, я запитую Творця.
17.10.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2017
автор: Ніна Незламна