Тиха Осінь

Чорнобривці  при  дорозі,  на  краю...
Не  співається  пташині  у  гаю...
Сонце  жмуриться  низенько,
Стомлене  моє  серденько
Зустрічає  в  парі  ранішню  зорю.

Хризантеми  біля  стежки  понад  край,
Зажурився  листопадом  ліс  і  гай...
Доле-доленько  рідненька,
Не  порань  мого  серденька,
Подаруй  любов  святу  в  осінній  рай.

Полинами  стежка  бродить  за  селом,
Осінь  тихо  вихваляється  добром,
А  за  обрієм  високо
Вже  чатує  одиноко
Та,  що  думку  оповиє  вічним  сном.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756520
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2017
автор: Батьківна