Я не можу. ні, я не можу –
пробачте.
це й не я: це від мене самої
відламана дика гілля.
о, мої неоспівані дні,
о, мої несповідані ночі,
не плачте.
небо зреклося мене,
і втікає з-під ніг земля.
То не зрада себе самої
врешті мене надломила,
то не кинуте поспіхом
запальне курям на сміх "люблю";
то не правда свята, що за неї
так Божу Матір молила,
то не вірність, о Матінко Божа,
що за неї тебе молю.
Тихо-тихо у грудях.
бідне серце моє затяте! –
то ж сама його там замкнула,
щоб од світу його спасти.
вже не маю нічого. пам'яті не продати,
а любити отак помірковано –
краще спалити мости
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2017
автор: Crystal view